30 Seconds To Mars - Ukrainian Echelon |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » 30 Seconds To Mars - Ukrainian Echelon » Текстовые работы » Jupiter( Палаючим серцям присвячується...=)
Попробовать что-то новое, новых персонажей, характеров, чувств? Думаю, каждой юной душе ещё как под силу будет!
точняк!Буду пробовать.Да! 
Спасибо!=)
Мать моя индейка....)-Давно я уж тут не была...
Даж и не знаю с чего начать..
Вот.
После прочтения "Над пропастью во ржи":
"The Catcher in the Rye"
Завещай мне душу,-Не надо.-
Я просто невольник.Портрет.
За стеклом гнилые ограды
По-детски засыпало снегом.
Идти.И не знаю куда,
Вдыхая замержшими легкими
Молекулы льда и пруда,
Застывшего где-то в Нью-Йорке.
Идти,удаляясь с тех улиц,
Где тошно и свято вдвойне.-
Я знаю:я снова вернусь к ним,
Тогда,когда снег,как стемнеет.
Чтоб вспомнить "тот" парк-как мне дорог,
Дома ледянелые,сумрак,-
На улицах этих я сторож,
Скиталец,больной,равнодушный.
В окне отпечаток ручонки,-
Мальчишка в колосьях,-не верю.-
Но мне так знакомо,до боли,
До страха,от счастья,истерик.
Мой мир необычен,как в детстве;
Моменты.Беги.Удаляюсь.
Я путаю крыши заснеженные:
Где дом мой,где парк?-Я не знаю.
Как вспышка:дразнить.Исчезать.
Теряться в снежинках,и петь.-
Я знаю мальчишку-плевать-
Тут все так знакомо,и тесно.
Я вдруг убегу,я тут спрячусь
Навеки в заснеженных окнах...-
Хотите-не верьте :здесь так же,
Как было когла-то в Нью-Йорке.
"Озброєні"
Я напишу тобі про зброю,
Якою Світ закрився вдень.
Яку весь час несем з собою,
Сумних співаючи елегій.
Я розповім тобі про холод,
Про сніг,про бурю,про морози,
Сердець створінь,що терплять голод,
Сердець,що дохнуть від неврозів.
Розлуки холод,вбитих плач,
Що замерзають під порогом
Чужої хати- Ти палач,
Ти чтець,ти віруючий,може;
Ти сонм із іскор-Не чекай
Ти тих,хто вже не буде поруч,-
Вони пішли шукати кращі
Серця,повішані у горах.
У вікнах світло нас манить-
Ти б'єшся мутликом у шибки:-
Куди тікать,кого ловить,
Кого ще треба засушити?..-
Цим твоє серце теж горить,
Горить без сумніву-Ти грішник,-
Ти вічний спогад,ти Творець
Всіх наших мрій безжально-хижих.
Ти дикий,сильний,нездоланний,
Ти рищеш -що для тебе грати?-
Хто зникне,вперше і востаннє,
Хто знову згине в твоїх лапах?
Кого вже варто не чекати,
Тримаючи ввімкнулим світло,
Кого вже більше не покличуть
Серця на нитці,як намисто?
Серця,що будуть памятати
Свій дім,і запах його тіла,
Усмішку рідних і близьких,
І сходів скрип ледь занімілий.
У них усе живе це досі,
І хоч не б'ються вже вони,
Вони лиш тихо тебе простять,
Немов молитвою:Живи.
І мініатюрки :
"Струна і Пісня"
Ти твориш музику,-безсило,
Із жалем згадки,каяття.-
Усі розшукані мотиви,
Усі гріхи,усі слова,-
У тобі,тут,цієї ночі,
І біг швидкий із жовтих вулиць
У тобі димно шелестить,
У тобі шепіт провокує.
Ключі загублені-Усі;
По сходах вверх-ти підіймаєш.-
Ти мить близька,ти як іскра,
Ти кажеш те,що відчуваєш.
І п'єш вино з очей лякливих,
Що бачать в тобі лиш вогонь,-
Вогонь,що світить навіть в зливу,
Вогонь нестримний,твій вогонь.
Вогoнь зі страху,сонця,зброї,
Зі снігу сніп,із світла ком,-
Як мандрівник-завжди з тобою,
Завжди відвертий,завжди точний.
Так будь же там,у перевулках,
У закутках душі тих вулиць.-
Хай твоя пісня розчиниться
І тихо по Світу мандрує.
Хай звук твій стане небом,світлом,
У душах наших,змерзлих часом;
Запахни кавою,каміном,
Малюй портрети наші маслом.
Несися вітром,вогняним,
Бо ти така,жива істото,-
І душі наші запаливши,
В серця вривайся безсоромно!
"Годинник"
Стрілка біжить.Невпинно.
Ти цинік.Ти срібний кілок.
Антихрист,бездушний,-ти спиниш,-
Ти цокаєш далі -як можна.
Ти у руках моїх,ти танеш,
Тобі молюся,хитрий вовче.-
Ти той,хто вітром в полі стане,
І той,кому вклоняться мовчки.
Секундна стрілка,не спіши,
Ще дай побути наодинці
З собою,з тишею,вночі,
Коли примари б'ються в шибки.
Коли вся юність -лиш твоя,
В твоїх лещатах,в твоїх пальцях;
Легка,іскриста,ледь жива,
Струною вдягнута на п'яльця.
А ти рахуй,безповоротно,
Вкажи мені лиш напрям,-Шлях
Я оберу сама,-Не ворог,
Лиш компас ти мені,маяк.
В софітах,у сяйві-філософ,
Казкар,а я твоя Аліса.-
У моїх руках ти лиш дозвіл,
Коли я усе розумію.
Вкажи мені час,роззирнися,
Розплався у міфах,рікою...
Скриплять механізми :ми вільні,-
Здається,коли я з тобою.
Ще є багацько,але вже задрало друкувати))))))).........
Отредактировано Jupiter (1 Фев 2011 11:50:47)
Я розповім тобі про холод,
Про сніг,про бурю,про морози,
Сердець створінь,що терплять голод,
Сердець,що дохнуть від неврозів.
Оч понравился этот момент.Вобще прекрасние стихи.ОЧЕНЬ,ОЧЕНЬ ПОНРАВИЛИСЬ!!!!
"Requiem For Echelon Kids"
Ніч і місто-жовтий попіл,
Скрип важкий ваід черевиків,
І самотні тихі сходи,
Світла брудом вщент залиті.
Змії там шиплять,воркочать,
Там твої таємні страхи;
Там,під ними,на лолонях
Вирізають руни,знаки.
Лід розталий у коктейлях,
Тіло,шрами,амулети
На руках,зап'ястках,стелі,
Там,де віра,там,де Всесвіт.
Знов біжиш,кудись тікаєш:
Подивився вправо,вліво,
І не жаль-хай все зникає,
Хай молитви втратять силу.
Шлюхи й діти хай загинуть,
Все,що вбилося у груди;-
Ти по ним так плакав ніжно,
Тихим хрипом серед бруду.
І згорнувшись біля вікон,
Ти чекав,ти вірив,слухав;
За спиною ніж тримав,
А на серці другу руку.
Ніч і місто-жовтий янгол
Тебе зловить у обійми.-
На його долонях також
Розписалася дитина.
А ти стій,завмерло дихай,
Повертаючись лицем
Докартин,ножами вбитих,
До музик,сп'янілих вщент.
До зіпсутих куртизанок,
До зіпнутих рук на шиї;
Ніч-розпустна-повертайся.-
Тут пробачать.Як раніше.
Тільки ти скажи їм,очі
Затули малим востаннє-
Хай не знають,що ти робиш,
Хай не бачать,як тікаєш.
Залиши їм віру,серце,
Сам же йди своїм шляхом
Вже без них,хай ця малеча
Не втрачатиме героя...
-Й лід розталий у коктейлях,
Тіло,шрами,поцілунки..;
Зашпакльовані на стелі
Всесвіт,
Віра,
Візерунки.
Отредактировано Jupiter (3 Мар 2011 13:39:55)
"Rebirth Of Echelon Kids"
" ...-'cause peace is gone !"-почула я колись.Знаєте,я повірила,дивлячись на усе це.На забутих дітей,-мене не гребе доля людства,я не бісів праведник,не "prayer",не Гаустама Буда-я просто споглядач,Соглядатай.І я тут. Я стою в тіні і тінь моя теж розмальована,потоптана черевиками розміру 26;і мої очі теж погано бачать.Я була там,я теж малювала малюнки на асфальті:я теж у них вірила.І я теж втікла від правди,щоб потім не боятись темряви;щоб мати змогу малювати ще.Щоб не було соромно.
А що робилося там,на тому місці,де ми гралися,де ми росли,молилися,вірили,мріяли?-У тіні порожніх вулиць воно так і залишилось непобаченим.На біржі життя його ціна впала,і вже ніхто і ніщо не могло змусити підвестися наші розтерті портрети -Ми зникли.Тоді,у ту хвилину,коли перша дитина підвела очі і крикнула "-Біжімо!",коли там ми залишили все,що так любили,що так хотіли бачити.Один на один,і тільки наші гулкі кроки у забутих перевулках,биття кросівок по асфальту,і тікаючи-серце шалено билося у грудях-і ми сподівалися знайти новий Храм Сонця... -От тільки ключ від нього ми забули там,на площі,одному малому,розігнувши і вклавши в долоньку,міцно затиснув його Той,хто теж колись у щось вірив -може у нас? Тоді ми ще цього не знали,а тепер нам вже ніхто і не скаже.Бо ми всі давно виросли. І тільки-но і можем,що розвернутись і прийти на це місце знову,малювати все заново,по пам'яті,бо довго шукаючи,нічого кращого ми так і не знайшли.
Ходячи колами,ми повернулись туди,звідки прийшли і де залишимось,бо тут наш дім.Дім,куди повертають спогади про найкращі роки і найцінніші знахідки: -Тут вони жили,-скаже хтось,і "дружнім тупотом ніг" ми крикнемо : -І ще живемо! І тоді відкриються сто Храмів Сонць,бо ось він,цей ключ.
Ключ,який одна людина вклала малюкові в долоньку,і міцно затиснувши,повіривши в його силу,дозволила нам подорослішати.Ми знову тут,на цьому місці.І вже нікуди звідси не підемо. Бо тут наш дім,нас тут чекають.
Ключ,який одна людина вклала малюкові в долоньку,і міцно затиснувши,повіривши в його силу,дозволила нам подорослішати.Ми знову тут,на цьому місці.І вже нікуди звідси не підемо. Бо тут наш дім,нас тут чекають.
"Requiem For Echelon Kids"
"Rebirth Of Echelon Kids"
Клип Hurricane стоит перед глазами, при чём - его самая невинная, что ли, щемящая часть - о детях, рисующих на асфальте. Мне кажется, что стих идёт больше в прежнем ключе твоих работ (персонаж, тема развратной ночи). А вот, собственно, об Echelon Kids - второе произведение, миниатюра. Вот, как раз, миниатюра - сильна, вторит содержанию сцены, в которой ночному городу со всеми его грехами противопоставляется "детский островок" чистоты и мечты. Действительно, начинаешь задумываться о том, каким было воздушным собственное детство, как далеко все сейчас находятся от его берега. Детскую чистоту не вернуть: можно только хранить память о маленьком храме солнца. 
Обо мне:
Мне нечего сказать-
Я немая,
Я исчезла,растворилась,
Стерлась.
Я осталась на поле,
Пропала
Из блестящих зеркал небоскребов.
Там,где ветер плетет колоски,
Где ,как краски ,разбрызганы маки,-
Я сбежала туда,
Не с тоски,
Не с расплаты,а просто-
Так надо.
Я там играюсь с малышней,
Я там с открытыми глазами
Смотрю на солнце,
Просто так,
Безцельно,-
Там я отдыхаю.
Смотрю так просто,
Просто Вижу,
Считаю звезды напролет,
И им смеюсь,смеюсь безстыже,-
Мой друг,я Принц всех этих звезд!
Я помню запах всех цветов:
Во сне расплылись пятна маков;
Стирая ржавчину с венков,
Я там была-Там и останусь.
Там все,что важно
Для меня,
Там пятки колятся об сено,
Там так тепло
И безмятежно,
Там смех ребят такой безценный,-
Я там и мне так повезло,
И дом мой там,
Он там,наверно.
Мой друг-фенёк,мой милый мальчик,
Прости меня - я исчезаю,
И смех мой так-же,как и раньше,
Тебя согреет,взбудоражит,
Как сотни звонких
Бубецов,
Как змей-гремучек зазыванье,
Как шум пустынь и блеск песков,
Малышек звезд,таких родных,
Тебе чуть грустное миганье.
Как сотни слитых из молчаний,
Пустынь молчаний,здесь,в тиши,
Одно оно,здесь возникая,
Тебя пусть нежно согревает,
Пусть обо мне тебе напишет,
Пусть обо мне напоминают
Все блики звезд,
Твоих магнитов,
Улыбок их,давно забытых,
И шум любимых колосков,
К которым так тогда привык,
К ним приручился,полюбил их.
Но мой лисенок,не грусти,
Я буду здесь,
Я буду рядом,-
Ты сможешь там меня
Найти,
Со мною плакать и смеяться.
Со мной играться
В догонялки,
По полю бегать и ловить
Цветы,детей, со звезд упавших,-
Я исчезаю - Отпусти.
Я буду здесь,
Я буду рядом,
Ты сможешь там меня
Найти.
Мой друг-лисенок,
Не грусти,-
Я - Принц,за мной грустить не надо.
Отредактировано Jupiter (3 Апр 2011 13:41:34)
Вы здесь » 30 Seconds To Mars - Ukrainian Echelon » Текстовые работы » Jupiter( Палаючим серцям присвячується...=)